числівники збірні в рядку
А троє, семеро,
восьмеро
Б одинадцятеро,
одна друга,
двадцятий
в стонадцять, другий,
дев'ятеро
г тридцятеро, мало,
двадцять перший​

стою із небесами сам на сам - один, без

сам не свій - дуже схвильований

з іншого тіста - не схожий на когось

перед самим носом - коли хтось уже був близький до мети

з іншої опери - не має відношення до теми

по самі вуха - багато (наприклад, роботи)

усім серцем - відверто, щиро

з усієї сили - сильно

скромність завжди прикрашала людину. нехай говорять, що зараз такі часи, що скромність не сучасна, але не варто змішувати поняття скромність та (застенчевость - не перекладу). потрібно навчитись презентувати, предсталяти себе без зайвої скромності, але і без навязливої поведінки. потрібно заявляти про себе вчинками.

як  часто  ми питаємо самих себе: а що таке сім‘я? я особисто вважаю, що сім‘я – це люди… це щирість, відвертість,повага, доброта, чуйність один до одного; це підтримка у важку хвилину, це радість нових досягнень та гордість за свій народ. тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? хіба для цього потрібно  дуже  багато?     треба хоча б трішки піклуватися один про одного,  у скрутну хвилину: не відвертатися від  немічних, дати надію хворим, простягнути руку і знедоленим, не бути байдужим  до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка  та взає  об‘єднують  людей. треба  із гордістю розмовляти рідною  мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме  мова  єднає  мільйони людей, є  краще  зрозуміти один одного.    а  головне – віддано  любити  свою батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя.  активно  приймати  участь  у житті  свого народу, прагнути нових  досягнень та впевнено долати труднощі.  лише тоді можна буде із  гордістю  сказати: «я,українець, - частинка своєї  великої  та  дружньої  української сім ї! » 

    це відбулося   в другому класі, коли ми з подругою поверталися зі школи додому. ми почули як хтось жалібно нявкає, а коли обернулися , то побачили, що на дереві сидить кішка і не може злізти. я запропонувала подрузі, щоб ми зняли її з дерева, але вона відмовилася , сказавши : " навіщо вона тобі потрібна , вона ж не твоя. давай краще підемо додому, а кішку хтось зніме." але я полізла на дерево. кішка залізла так високо , що я ледве її дістала. через цей випадок я посварилася зі своєю подругою .

  коли я прийшла додому , мама, побачивши, що в мене порвана куртка, стала мене сварити, але коли я розповіла їй, що я врятувала кішку, вона мене похвалила. 

  потрібно   любити та всім беззахисним тваринам, а не тільки своїм !