Напишіть твір-оповідання за поданим сюжетом. Складіть самостійно план. Доберіть заголовок. ​

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

дрібен дощик закінчився,

зелен сад в росі блищить.

повен місяць вже з"явився,

ладен цілу ніч світить.

якщо ти не будеш говорити на своїй рідній мові, то тебе не можна буде назвати справжнім українцем! адже якщо ти не будеш розмовляти на своїй рідній мові ти не зможеш залишатися справжнім українцем, бо коли ти не розмовляеш на свої рідній мові ти будеш втрачати те що дали тобі твої батьки. адже це твої батьки навчили тебе розмовляти саме на цій мові, бо це так само і мова твоїх батьків, прадідів. це мова твоєї батьківщини! це мова твого народу!