Морфологічний розбір слова справді

гончарі.спочатку не було ніяких слів,бо світ мовчав і поглядав здалекана те, як головний із гончарівліпив якусь планету замість глека.(в такій роботі вічність наче мить).стомився він, приліг перепочити,а час, тим часом, знай собі летить,летить і не збивається з орбіти.а недоліплена планета вже живесвоїм життям хаосним і сумлінним,щодня видумуючи щось новетаке ж хаосне, суєтне й невпинне.але не сплять гончарики маліі крутять круги босими ногами,неначе вісь прадавньої землі,щоб не спинилась десь поміж світами.і ліплять глеки, кринки, тарілки-нехитрий скарб селянського достатку,і наших душ розбитих черепки в купку, нам усім на згадку.

з першого класу вчителі навчають нас що книга - найкращий вчитель та помічник. цей вчитель, хоч не говорить, але і не сварить.книга розповідає нам, як треба додавати чи віднімати,множити та ділити, читати та писати, і саме тоді коли ми навчемося цьому, вона надає нам життєві твори. деякі вигадані, деякі ні, але вони всеодно навчають нас, і приводять до правильного шляху, що робити, як діяти, що запобігати в тій чи іншій ситуації.

тому книга завжди може навчити нас всьому, в тому числі, і  як жити.

кожного року 19 грудня українці святкують день святого миколая. свято микола святкують урочисто, запрошують гостей.святого миколая люди люблять, бо він захисник усіх бідних і знедолених. найбільше люблять і шанують його діти. для дітей він охоронець і завжди до них приходить з подарунками.

  це свято відзначають весело і щиро дякують святого миколая за . 

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.