Випишіть дієслова у дві колонки: 1) і дієвідміна; 2) іі дієвідміна.
1. зсунути, гуркотіти, реготати, краяти, скреготіти, кроїти, оцінювати,
бачити, белькотати, в’їздити, вміти, знітитися, муркотіти, кликати, сюркотати,
вставити, зважити, збороти, підсісти, цокотіти, стругати, в’юнитися, тьмяніти.
2. означити, знати, палахкотіти, свистіти, задріботати, іржати, вжалити,
вдержати, хотіти, одужати, диркотіти, змокріти, збігти, тупотіти, бігати,
удобрити, шепотіти, ойкати. 3. лящати, клепати, скривати, кроїти, лютувати,
дирчати, одужати, оборонити, диркотати, завадити, знати, вбігти, белькотіти,
наколоти, збороти, оздобити, белькотати, свистіти, означати, волочити, скласти,
знехтувати, ударити, сипати, згаснути, пищати, дихати.

гудіння - гудіти, гудить.

щоб люди голоду не знали і вже ніколи не вмирали, і спокій в світі панував,добро і мир всім дарував.

якби я був чаріто всі надії, мрії ,сподіванняя виконав би вмить.

якби я був чарівником…

якби я був чарівником,не було б смутку і печалі,не було б зла і ворогів,не було б катастроф і жахів.

ніхто б не плакав, не ридав,ні зла б на когось не тримав,а сльози б щастя наверталисьвід злагоди і чистоти

не було б більше тих хвороб,що не нам жить спокійно,щоб був щасливий мій народ.в майбутнє щоб ішов надійно!

якби я був чарівником…! усе б на світі тільки розквітало,цвіло буяло і росло,і щоб усе плоди давало.

учителі, щоб нас любили,і за невивчені уроки не сварили,а мило нам так посміхались,щоб ми зі школи « не змивались».

батьки, щоб все нам дозволялиі зранку дуже нас не піднімали,бабусі, дідусі, щоб довго жилиі ще правнуків оженили,

щоб україна рідна процвітала,ніколи б і ні з ким не воювала,щоб вся у світі зброя вмитьперетворилась в іграшковий світ,

як я люблю осінній дощ! дощ восени, коли вже листя різнобарвне встелило землю… той дощ не лише підкреслює сум осені, але і чарує своїми барвами.   осінній дощ змиває останні сонячні промені, приносить з собою вже прохолодний вітерець, та все-одно я люблю той дощ. як приємно, сидячи вдома, спостерігати за тим, як швидко снують люди, втікаючи від дощу, з парасольками, чи без…

наука про мову як середовище, що забезпечує повноцінне життя та розвиток народу, нації, особистості, виступає консолідуючим чинником збереження державності.