Розбір речення гори щохвилини міняли свій настрій коли сміялась царинка, хмурився ліс​

україна багата на птахів.але вони не лише дарять нам радість від свого співу .птахи дуже потрібні.вони винищують шкідливих комах,зберігаючи дерева та наші врожаї.а ще хижаки їдять деяких с них.після смерті вони,як і все живе на землі удобрюють грунт.без птахів природа булу б набагато бідніша.тому їх берегти, як і усе що росте на нашій землі.

одна земля, одна надія і сонечко на всіх одне, воно усіх теплом зігріє, воно нікого не мине. і буде знов весна на світі надію людям дарувать, і будем ми на світі жити, і про добро пісні співать. приспів: а я бажаю вам добра, а я бажаю вам тепла, любові завтра і сьогодні. а я бажаю вам добра, щоб, наче сад, душа цвіла, щоб зорі падали в долоні. коли біда простягне руки, прийдуть печалі і жалі, згадай крізь терени розлуки, що є кохання на землі. і буде знов весна на світі надію людям дарувать, і будем ми на світі жити, і про добро пісні співать.

майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя берендея, берізку назвали снігуркою. а от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера чорне одержали ім'я подружки-зеленушки. одного разу ми працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба.узимку дуб берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що кора тепла. у її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у ялинник. воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у хвої ялинок подружок-зеленушок. крім дубового, у ялинкових гілках ховається й сухе листя беріз, кленів, осик. а влітку подружки-зеленушки непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на них уваги. хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом берендеєм або з красунею берізкою снігуркою! узимку все змінюється. темна зелень хвої є до себе погляд, вона ніби зігріває тебе в холоднечу. от ми й вирішили напередодні нового року прикрасити подружок-зеленушок різнобарвним серпантином. як же ми були вражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили на звичному місці одну з подружок-зеленушок. ялинку хтось на пеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи, настовбурчившись, горобці. здавалося, вони теж сумували разом з нами. ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. а коли поверталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. вона ще така маленька, що прикрашати її ми не стали. зиму вона проведе в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. буде подружкам-зеленушкам нова сестричка

карпати - величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віковічними лісами, бурхливі ріки, кришталево прозорі високогірні озера — «морські очі», барвистий килим полонин ц отарами овець, мелодії гуцульської трембі таким на мить постає в уяві цей чудовий край чарівної природи, невичерпних земних багатств визначних пам'яток минулого, працьовитих і талановитих людей! карпати — це гудки заводів і паровозів, каравани плотів па звивистих порожистих ріках і цілющі мінеральні джерела, газові свердловини і шахти, краєвид нафтових вишок і моря золотої пшениці прикарпаття, квітучі сади і важкі грона винограду закарпаття. широко розливається довкола верховинська пісня, і дзвенить у ній радість визвольної праці, щастя оновленої землі.