Зроби звуко-буквений аналіз слів : самоцвіт вміння

самоцвіт [самоцві'т]               вміння [вмін: а] 

[с] - приг,тв,глух,парн,                             [в] - приг,тв,дзв,парн

[а] - гол,ненагол                                       [м] - приг,непарн

[м] - приг,тв,непарн                                  [і] гол,нагол

[о] - гол,ненагол                                      [н: ] - приг,непарн,подв,м"як

[ц]   - приг,тв,                                           [а] - гол,ненагол

[в]- приг,тв,дзвін,парн

[і]-гол,нагол

[т]   приг,тв,непарн

==  йдуть

-=.-=  в"ють

=.-=  співають

=  їжачок

після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. але так і не побачив. переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. а коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то юрко все не хотів сідати. казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться тося. і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась. — поклич її,— сказала мати юркові, — а-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись. — поклич, попрощаєшся. але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла