Формальне есе на тему *моє ставлення до сучасної школи*
іть будьласка(дуже важливо)​

опинитися просто з неба-неочікувано, намокнути до останьої нитки-повністю, кинутися з усіх ніг-швидко, не мати кінця-краю-безкінечно, йти як не своїми ногами-незручно, спати без задніх ніг-міцно, жити на широку ногу-розкішно.

каждий из нас имеет друзей. у каждого они разные. у кого-то ответственные у других плохие. как говорят с кем поведешся того и наберешся

мене звати наталка. мені десять років, я навчаюсь у четвертому класі. родина у мене невеличка - я, мама і татусь. мою маму звуть (вставь ім'я мами), вона працює вчителем у школі. більш за все матуся полюбляє вирощувати квіти - вона їх пересаджує, поливає, вносить добрива. за це квіти їй віддячують й пишно цвітуть. мій тато, (вставь ім'я батька), працює водієм тролейбуса. у вільний час він любить ходити на полювання з рудим спаніелем чапіком. ми з татом завжди ємо матусі по господарству, а потім всі разом їдимо до лісу і там відпочиваємо. у нас дуже дружна сім'я. 

тобто, якщо майстер поганий, то він знайде причину, через яку в нього щось не виходить, наприклад, пилка крива