Синтаксичний розбір речення: усяка школа славна не числом, а успіхами своїх учнів.

1.ось іду я в лісі, так тихо, загадково, поринаю у незвіданний світ.

2.сиджу я дома, роблю українську мову, старанно і каліграфічно виводжу кожну буковку.

3.заснув я і бачу чарівний, невідомий мені світ сна.

4.у школі на уроці читання я навчаюся красиво і правильно читати.

5.на уроці музики нас вчать чисто і гарно співати.

  я розумію це прислів*я так,що споконвіку мову вважали найвищою цінністю. цінували мову люди за те, що завдяки їй мали можливість передавати свої думки,почуття, а найголовніше традиції і звичаї із покоління в покоління.

  а той,хто нехтує рідною мовою, зневажає свою батьківщину де він народився і самого себе. йому має бути соромно перед своїм народом.

  рідну мову нам потрібно любити і поважати, бо вона- наша душа.  

танец осеннего листка

вот наступила

совсем неожиданно,внезапно.и зашумел ветер, и участились

на календаре 14 октября.я открываю окно и вдыхаю свежий яркий запах осеннего леса после дождя.сегодня снова будет дождь.потому что солнце не выглянуло из за плотных тучек закрывшых его,не пробиться ни одному солнечному лучику.

я иду по лесу.под ногами шуршит мокрая,жухлая листва.тут и там из под листочков выглядывали крепенькие белые грибочки,красные и синие сыроежки на белых ножках,желтенькие блестящие шапочки маслят и ярко-рыжие лисички.прекрасна осенняя пора.

на каждом шагу взлетают в воздух сотни крохотных листочков.капли дождя появляются на ладонях и поднимается ветер,снова в оздух подбрасывает ворох осенней листвы я ловлю взглом танец одного из листочков,красно-жетого,яркого который веет чем то знакомым,это танец осеннего листка,танец осени.

юнак ( й у н а к)

місто ( м (помякшене) і с т о)

дідусь ( д (помякшене) д у с(помякшене)

дякую ( д а к у й у)