Відредагуйте речення
м. коцюбинський захоплювався й оспівував сонце у своїх творах.

опинитись просто неба- опинитись без даху над головою,намокнути до останьої нитки- дуже-дуже сильно намокнути,кинутись з усіх ніг- швидко побігти,немати кінця-краю- дуже широко, йти як не своїми ногами- перелякано йти, спати без задніх ніг- міцно спати, жити на широку ногу- багато жити.

усе живе на нашiй плантi не може iснувати без води.воду завжди вважали джерелом усього живого. вона служила середоаищем, в якому в процесi еволюцii на нашiй планетi розвивалися рослини й тварини.встановився нерозривний зв,язок людини з водою , оскiлькi вода е постiйним учасником бiохiмiчних процесiв ,що вiдбуваються в живих органiзмах.вода е визначальною для будь якоi живоi iстоти, а значить вода- це життя!

киiв – столиця украiни.

сосна – дерево.

(я не знаю, как поставить букву и с двумя точками, поэтому там, где и с одной точкой – нужно писать с двумя.)

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.