мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих накшталт «яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш? » або «ким мрієш бути? ». у молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, шо моя мрія — бути таким, як карабас-барабас або бармалей. але то було усе несерйозно і необмірковано. згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. я посварився з усіма своїми друзями. спочатку ходив «півнем», високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. чомусь я тоді так думав. але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. батьки відразу відчули, що у мене неприємності. одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. з тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? мабуть, причина у мені. я дивився на батька і хотів бути таким, як він. мій батько — посадова особа. у нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. він знає так багато! на день народження тата з ранку і до вечора телефон не замовкає. а за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. я так хочу бути таким, як батько, — щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. з тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. а ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.
Ответ дал: Гость
веселу та радісну людину завжди люблять та поважають. вона менше хворіє. а сумна людина почувається невпевнено серед людей, такій важко боротися з хворобами. усім відомо,що сміх продовжує життя. тому потрібно бути завжди веселим,радісним і впевненим у собі. людина, яка завжди в гарному настрої і з усмішкою на обличчі-щаслива та здорова. недарма у народі кажуть: »весела думка-половина здоров*я».
Ответ дал: Гость
вавилонська вежа(або зикурат етемененке) — одна з найграндіозіших споруд стародавнього вавілону, символ сум'яття і безладу.за стародавньою біблейською легендою[1], понад чотири тисячі років тому всі люди жили в месопотамії, тобто в басейні річок тигра і євфрата, і розмовляли однією мовою. оскільки земля цих місць була дуже плідна, то люди жили багато. від цього вони сильно загордилися і вирішили побудувати вежу до самого неба.для споруди монументальної будови люди використовували не камінь, а необпалену цеглу-сирець, для з'єднання цегли застосовувався замість вапна бітум (гірська смола). вежа все росла і росла у висоту. нарешті бог розгнівався на безрозсудних і пихатих людей і покарав їх: він змусив будівельників розмовляти різними мовами. від цього дурні гордівники перестали розуміти один одного і, покидавши свої знаряддя, припинили будівництво вежі, а потім розійшлися в різні боки землі. так вежа залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися всі мови, назвали вавилоном.проте історики і археологи довели, що в основі біблійної легенди лежать справжні історичні події. виявилось, що вавилонська вежа, або зіккурат етеменанки («будинок основи небес і землі»), справді була побудована в ii тисячолітті до нашої ери, але потім неодноразово руйнувалася і знов відбудовувалася. остання реконструкція здійснилася в vii—vi століттях до нашої ери. зіккурат з високими і пандусами мав квадратну основу зі сторонами приблизно 90 м і такої ж висоти. за нинішніми мірками споруда досягала у висоту 30-поверхового хмарочоса.вавілонська вежа була ступінчастою восьмиярусною пірамідою, обкладеною зовні обпаленою цеглою. при цьому кожен ярус мав строго певний колір. на вершині зіккурата знаходилося святилище, викладене синім кахелем і прикрашене по кутах золотими рогами (символом родючості). воно вважалося житлом бога мардука — покровителя міста. крім того, усередині святилища знаходилися і стіл і ложе мардука. на яруси вели драбини, ними підіймалися релігійні процесії.взагалі, в месопотамії існував особливий тип храму, абсолютно відмінний від єгипетського. так, якщо піраміди по суті своїй були гробницями, то зіккурати мали суцільну кладку без внутрішніх приміщень. вгорі знаходився павільйон, що представляв, згідно із віруваннями того часу, житло божества. основна частина терас зіккуратів мала плоску крівлю по зведеннях. оскільки каменя, придатного для будівництва, в основних районах двуріччя не існувало, а дерева було мало, то єдино можливою була саме така конструкція споруди.верхні майданчики зіккуратів використовувалися не тільки в культових, але і в практичних цілях: для огляду воїнами-стражниками навколишньої місцевості. взагалі, оборонна функція пронизувала всю архітектуру месопотамії.в даний час від легендарної вавілонської башти залишилися тільки і нижня частина стіни. але завдяки клинописним табличкам зберігся опис прославленого зіккуріту і навіть його зображення.
Популярные вопросы