Ть будласка написати розповідь про враження від цікавої мандріки

як рослина не може рости без коріння, так і людина не може жити без батьківщини.

бог подарував нам україну-щедру землю, ніжну пісню,солов"їнумову. моя україна- це й працьовитий і талановитий народ. ая лише маленька частинка його.

я люблю свою рідну землю. цієїлюбові вчить мене т. г. шевченко, безсмертний кобзар. за свою синівську любов шевченко платив довгими роками заслання,поневірянням на чужині, за неї готовий був "душу погубити".

  отже,любити україну ми повинні завжди: і в щасливі дні, і в години нещасть. 

сьогодні видався морозний день. білий сніг сліпить очі. мереживом висить на деревах іній.

важко зимою пташкам добувати їжу. ось горобці знайшли скоринку хліба і б ються за неї. а ворона прилетіла і хвать скоринку своїм довгим дзбобом. вертляві синички пильно кожну гілочку. весь короткий зимовий день проходить у птахів у пошуках їжі.

діти пташкам. вони роблять годівниці і розвішують на деревах. щодня насипають у них насіння, зерно, крихти хліба.

моє місто.

я люблю своє місто. воно дуже старовинне. деякі споруди нагадують ще про часи козаччини. у нашому місті є багато театрів, музеїв, картинна галерея.   прикрашає наше місто безліч скверів і великий парк відпочинку. улітку повітря в місті освіжають сучасні фонтани. на головній площі стоїть пам"ятник тарасові шевченку

тюрма навіть вночі випромінювала світло. зловісний тиран не міг від цього заснути. його ненависний погляд, як би міг, вбив би доблесного джакомо. жорстокий диктатор наказав стратити хлопця. але в палаці знайшлися совісні люди, які джакомо втікти з в'язниці. учасники втечі разом зі звільненим здійняли повстання, оточили палац і повалили диктатора. додому всі поверталися радісні та щасливі.