Твір-оповідання "саме це я називаю гідним вчинком" .

з дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж. я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі. одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років п'яти . вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. я запитала   її, в чому справа. вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. я здивувалася, чому вона одна. виявилося, що вона втратила маму у великому магазині .я вирішила , що мама повинна бути всередині супермаркету. дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. вона чомусь думала, що вдома знайде маму. але вона не знала своєї адреси!   я повела її назад в магазин і хотіла попросити охоронця . але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. вона дуже мені дякувала .я подумала : добре, що я не пройшла повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу.так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.

надвечір козацько-селянське військо обложило з усіх сторін збараж,як бджоли вощину.зверху луб янецького горба оглядав хмельницький  поле  бою.

школа-це місце де діти отримують знання. але не лише їх, а також збільшують кругозір дітей. кожна школа завжди пишається успіхами своїх вихованців, і тому таких дітей завжди заохочують. я знаю по собі я пишається вчитетель коли його вихованець або вихованка отримує призове місце на олімпіаді. тобто можна зробити висновок що для школи це завди добре коли є талановилі діти до навчання або чогось іще.