«його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу», — сказав про богдана-ігоря антонича дмитро павличко. дійсно, творчість антонича — цілісний, складний і цікавий світ людини, котра за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя. у збірці поета «велика гармонія» панує послідовна релігійність, яка проявляється в імітуванні молитовної лірики, переспіви біблійних псалмів. наступна збірка «три перстені» — ніби сходження з порожнечі неба до безодні землі. тут легко знайти «приземлені» біблійні реалії (варто згадати слова «народився бог на санях» із поезії «різдво») й священну символіку, перенесену на земні події. твори цієї збірки пронизані глибоким світосприйняттям:
отак під небом неосяжним і безмежним
ростуть і родяться звірята, люди і рослини.
росте антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
ми зустрічаємо романтичне трактування природи, навіть поклоніння природі, коли людина не тільки не відриває себе від довкілля чи вивищується над ним, а навпаки — може, скажімо, усвідомлювати себе деревом: стіл обростає кучерявим листям, і разом з кріслом я вже куш. з черемх читаю — з книг столистих — рослинну мудрість вічних пущ. наступна збірка поета- «книга лева» відкриває для нас світ біблії. її основна ідея — зустріч із богом і бачення вічності, яке дозволить авторові відкрити сутність творчого процесу. бо «книга лева» — це назва євангелія апостола марка. головним мотивом збірки «зелена євангелія» — є містичне світосприйняття, де слово функціонує як магічкі заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. у цих віршах поет досліджує світову історію і природу, які виступають тут цілком релігійними процесами. але в останній збірці «ротації» панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису — кінця світу. колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних форм.
можливо, б.-і. антонич сприймає святе письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй творчості. але головний елемент його релігійних пошуків- це роздуми про місце людини в світобудові, її прагнення зрозуміти природу взаємостосунків людства з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття.
Популярные вопросы