де не глянь скрізь жовкне листя на дерева і падає на стомлену землю.світить та вже не так гріє сонце.відчувається в повітрі немов нові та все ж знайомі запахи. все навкруги готується до чогось. особливо помітно це по дерева. кожне одягло якись містично прекрасний плащ. на різний смак тут і червоні і жовті і коричневі зустрічаються. відразу стає зрозуміло-«а сонце вєе прмийшла»
український народ ще з давніх-давен називав книгу джерелом знань. я вважаю книгу ще й своїм справжнім другом, бо з нею проводжу свій відпочинок. вона навчає, підказує, є розібратися у складних ситуаціях, вчить розрізняти добро і зло. мій духовний провідник, тобто книга, розраджує мене в стані смутку, розповідає мені про життя інших людей, кличе в захоплюючу подорож, є перетнути тисячі кі хай немає у мого друга ніг та рук, хай він е вміє говорити, та він завжди навчить мене, як жити на світі. я б дуже хотіла, щоб у всіх моїх ровесників також була така гарна помічниця і друг книга.
Популярные вопросы