Скласти казку про прислівник і його роль у мовленні

одного разу прислівник розачарувався у собі. 

- я такий нудний, бо ж незмінний. іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.

і вирішив він піти з країни мови.

одного дня прокинулися   мешканці мови, а прислівника вже й слід прохолов. спробували говорити питати одне одного. щось негарно виходить. сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). вирішили всі разом шукати. 

знайшли у полі самотнього та сумного, втішили   та попрохали вибачення, що були неуважними. і до сих пір живуть разом щасливо.

в народі кажуть : "зустрічають за одежиною, проводжують за розумом".

  людина-це не одяг, який сьогодні вкрашений коштовностями, а наступного дня може стати одягом жебрака. ні, людина - це душа. і її ми відкриваємо у наших вчинках. на хоробрість вказують не зброя чи обладунки лицаря, а здатність забути про власну безпеку заради ближнього. на милосердя, любов   та людяність - бажання поділитися з немічним чи потребуючим .

  лише наша поведінка розкриває нашу душу для інших. ніби дзеркало вона вказує на всі недоліки чи гарні риси. 

якби в мене була чарівна паличка, я зачарувала б усі мікроби, які викликають хвороби. і всі були б здорові. а ще кожній кинутій матір"ю дитині знайшла б іншу, люблячу. я побудувала б будинки для безхатченків. зробила б так , щоб харчів та води вистачала на всіх.

  коли б у мене була б чарівна паличка, я б начаклувала   для совісті сильний голос.   і тоді б чари більше були б непотрібні. бо люди не змогли чинити погано і немилосердно.