Твір у публіцистичному стилі на тему "людина- це не титул, а обов'зок"

Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). людина — твориться, самонароджується. власне, хто ти є покищо? кавалок глини сирової, пластичної. бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. уяви, що бог, який творить людей, то ти є сам. ти є бог. отож, як бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. для цього в тебе найкращий час — творися ж!

лісова пригода

абонесподівана зустрічна день народження мені батьки подарували собаку. а тварини потребують догляду, тому в мої обов'язки входило гуляти з собакою уранці і увечері. теплим літнім вечором ми з дружком, так звали мого собаку, йшли стежиною в лісу. на поляні вже не було нікого. дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг в протилежний бік, де почав весело гавкати. цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком дружок. коли я підійшов і намагався розгледіти, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дерлося перелякане маленьке котеня. воно втекло від собаки і просило захисту у мене. я узяв котеня на руки, приголубив і заспокоїв його. котеня приємно замурчало.додому ми повернулися утрьох.

    калина гарна будь якої пори року. навесні вона вбирається у смарагдове листя. біле мереживо квіток робить її схожою на наречену. згодом на місці квітів з'являються важкі кетяги.

    а осінь прикрашає калину жовтими і червоними барвами. яскраво-червоні кетяги ховаються в багряно-золоте листя, немовсоромляться своєї краси.