Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). людина — твориться, самонароджується. власне, хто ти є покищо? кавалок глини сирової, пластичної. бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. уяви, що бог, який творить людей, то ти є сам. ти є бог. отож, як бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. для цього в тебе найкращий час — творися ж!
Спасибо
Ответ дал: Гость
скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
Ответ дал: Гость
найбільше мені подобається розмовляти зі своїми батьками, та з бабусею. вони можуть відповісти на всі мої питання,вислухати мене, дати пораду, що і як вірно зробити. а особливо мені подобається розмовляти з бабусею, коли вона розповідає про своє життя. також мені подобається розмовляти зі своїми однолітками.взагалі , як що поміркувати, то мені подобаеться розмовляти з усіма цікавими людьми.я вважаю це ті люди, якім є що сказати, які вміють вислухати.
Другие вопросы по: Українська мова
Похожие вопросы
Знаешь правильный ответ?
Твір у публіцистичному стилі на тему "людина- це не титул, а обов'зок"...
Популярные вопросы