кожна пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.
взимку він спить під білим покривалом. іноді пташка порушить цей глибокий сон. весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. на клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки: жовтий, білий, фіолетовий. літом зелений колір набуває насиченого відтінку. весело щебечуть пташки. чарівниця осінь дарує щедрий урожай червоних та зелених соковитих яблук. розфарбовує листя у жовтий і золотистий кольори. сухе листя опускається на землю. дбайливі господарі зберуть опале листя та сухі гілки. сад уже в очікуванні зими.
Спасибо
Ответ дал: Гость
скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
Ответ дал: Гость
рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари — духовного каліцтва. людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства. мова — це душа народу. немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова.
Популярные вопросы