Твір на тему: "хто співає, той журбу проганяє? "

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

дощ-рідкі атмосферні опади. у вигляді крапель діаметром 0,5-7 мм. дощ з краплями розміром менше 0,5 мм носить спеціальну назву-мряка. дощ випадає з хмар у результаті злиття дрібних крапель в болле великі. розрізняють зливовий дощ-крупнокрапельне, короткочасний, що випадає з купчастих хмар, і буря дощі - з менш великими краплями, тривалий, випадає з шаруватих хмар.

синичка сиділа на тонесенькій гілочці,яка схилилася від її ваги.була вона трошки схожа на горобчика,але у неї ошатна жовта сорочка,чорний галстук,зеленувата спинка,яскраво-білі  щічки ,чорна шапочка. чорні,жваві. причепившись до гілочки вона може провисати вниз головою.це можливо тому,що у неї довгі кігті на лапках.гострим довгим дзьобом синиця дістає з тріщин на деревах для себе поживу: комах,їхні личинки.а взимку вони їдять насіння.гнізда мостять у дуплах.а коли синичка співає,то трішки підіймає крильця,широко відкриває дзьобик і тремтить своїм крихітним тільцем.