дуже швидко пробігло спекотне літо, і тепер лісові ділянки, галявини, струмочки і ставки підпорядковані до вересня. вранці вже прохолодно, а вдень гріє сонечко. воно ще нагадує про літнє тепло. після довгої виснажливої роботи відпочивають поля, зібраний урожай в садах. тепер скрізь усе сповнене прохолодою осінніх місяців. часто на небі з’являються сірі хмаринки, мрячить нескінченний дощик. ніби поринувши у думи, затужив безмовний ліс. скоро на деревах не залишиться жодного листочка, гілки не будуть захищені від бездушних дощів і морозів. ось кленовий листочок не поспішаючи вальсує в повітрі. ніби поринувши у думи перед довгими зимовими сновидіннями, сумно поскрипує немолодий вже дуб. навколо одягненого в мох трухлявого пенька розташувалися стрункі опеньки. їх тут дуже багато, всі вони так і хочуть потрапити в кошик. травка вся зблякла і опустилася до землі, і лише крихітні червонуваті зірочки вересу приносять радість. ми бачимо, як високо в небі на прощання кружляють журавлі. вони прямують у теплі краї і сумно курличуть про те, що прийшла осінь. у такі миті нам стає сумно, ми починаємо розмірковувати про наше призначення у цьому прекрасному світі.
Спасибо
Ответ дал: Гость
кожна рідна мова по-своєму прекрасна.вона,мов неповторний самоцвіт,виграває всіма барвами веселки,має своє звучання,свою власну неповторність і красу.кожне рідне слово-це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови.у великому мовному запасі вибрати слово - то велике вміння.це мова,якою ми розмовляємо й думаємо,без якої не мислимо свого існування.рідна мова - неоціненний скарб,який потрібно не тільки любити,а й берегти як зіницю ока.
Ответ дал: Гость
-сину де ти був на останій конрольній роботі з ії.
-у школі.
-нам твоя вчителька сказала що тебе небуло.
-я був.
-ні.
-мені стало погано і я пішов до мед- пунункту.
-добре чому ті нас не попередив.
-нехотив вас хвилювати.
-добре ми завтра підемо до медсестри и спитаемо її.
Популярные вопросы