Мою маму звати(имя).вона у мене дуже працьовита,таких роботящих людей зараз не багато! вона дуже любить свою роботу і відноситься до неї з повагою.мама працює (робота де працює).часто вона запрошує мене до себе і показує мені її робочий процес.я з цікавістю за тим,к мама заробляє мені на цукерки.і знаєте що? це дуже важка праця! мені захотілося встати і їй.але мама чудово справлялася і без мене.коли я виросту,теж хочу стати ,як моя мама.сподіваюсь,що я теж буду таким процьовитим і буду запрошувати своїх діточок до себе на роботу,щоб ті навчилися цінувати працю,як навчився я!
Спасибо
Ответ дал: Гость
іноді слово ранить не менше, ніж зброя.буває і таке, що людина поранена в саме серце образою чи страшною звісткою, вмерала від горя. від завданих зброєю ран можна і повністю вилікуватися, а люди поранені словом іноді все життя носять тягар образ.
тому треба завжди подумати перед тим, як сказати людині навіть правду. а ще треба вчитися пробачати іншим. тоді рани від образливого слова будуть швидко загоюватися і не залишати шрамів.
Ответ дал: Гость
зачин: починало світати.
основна частина: із-за землі на кривавій попрузі неба скочила невелика іскорка і довга промениста стяга простяглася від неї над землею. далі викотився серп огненного кільця і пучок світла полився розпливаючись по горах лісах по високих будівлях. далі все більше випливав з-за землі широкий скрп мов хто невідомий підсував з того боку гаряче іскристе коло.
кінцівка: ось і все вонон випливало - чисте та ясне граючи своїм світлом. його променисті голки по землі заграли ясні іскорки по росі. синє глибоке небо розгортає своє безкрає поле.
Популярные вопросы