Іван шапку гарну ніс, і задер у гору ніс. у степана ніс маленький, а у гната довгий. степан ніс додому дрова, а гнат ніс-піджак мокрий. хто задер у гору ніс- двійку матері приніс.
Спасибо
Ответ дал: Гость
літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків
Ответ дал: Гость
була похмура осінь. падав дрібний дощик. він так падав, з таким звуком, наче перлини розсипаються. світилосонечко. коли падав дощ, переливалися від сонця смужки туману. дощик щось мені шепотів. він говорив мені щосьсумне. я розуміла. він сказав мені, що осінь настала, що сумно мені, дощику. птахи не співають, і мені, дощику, дужесумно. мені стало шкода дощику. сонце заспокоювало мене. бідний дощик! перлини падали і падали сонце зайшлоі ще сумніше стало. дощик пройшов. і я пішла додому. і дощик мені хмаринкою , як рукою. ось яка буваєсумна осінь.
Популярные вопросы