Речення зі словами недосипаючи недочувши недописавши не досукавшись не дочекавшись недолюблюючи, всем зарание

Недосипаючись , ми все рівно  йдемо до школи недочувши, василько знову запитав вчительку не достукавшись до людей , дівчинка опустила руки діти пішли купатися в ставок не дочекавшись  виховательки недолюблюючи якогось уроку ми все рівно повині його вчити

так,я погоджуюсьз думкою про те,що легше тобі на душі стане,як пісня до твого серця загляне.

тому,що без пісні немає життя .пісня це життя,душа,без пісні небуло б ні рослинки, ні тваринки.раніше піснею,молоді люди розказували свої почуття дівчатам,яких вони любили.

як доказ цього хочу навести приклад.опера весілля фігаро побудована на багатьох пыснях про життя та любов.молодий слуга фігаро признається в коханні сюзанні і відіграють весілля.

в наш час пісні співають,для того щоб підняти настрій, або чогось іще .

звідси можна зробити висновок,що легше тобі на душі стане ,як пісня до твого серця загляне. 

 

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )