Бо важко жити людині бездушній. "що посієш, те й пожнеш". що можна посіяти, коли душа - найголовніший скарб, що є у людини, відсутня? нічого, і пожне ця людина порожнечу навкруги себе. бо бездушний - це той, хто йде по головах, хто і свою голову застосовує тільки для того, щоб задовільнити себе, і врешті ця людина страждає - колись комусь була потрібна чи просто підтримка, а вона пройшла повз, а колись прийде час, в який цій людині буде потрібна чиясь , але навкруги буде лише пустеля, бо всі її покинули.
Спасибо
Ответ дал: Гость
для початоку потрібно задатись питанням про яку правду тут говориться,що є правда,і що ж таке важливе шо ми шукаємо його в інших,а не в собі.багато філософів стверджували що знання себе це найважливіше у розвитку особистості.пізнай себе і перед тобою відкриються тайни всесвіту.мабуть тут мається на увазі що немає сенсу шукати правди в інших коли ти не маєш основ,ти всерівно нічого не побачиш.спочатку варто очистити власне око.наша людськість привикла до буденного бруду,і коли проявляються в розумі промені шукання істин,то через нечистість розуму світло тухне.прагення усвідомлення таких істин як "для чого ми живемо" "звідки душа моя" "що є вищий розум" ітд.важливо також задатись питанням в "яких" інших ми шукаємо правди.наше є відображеням нас.переважно будучи пустими тягнемось до пустого.і коли прагнем знайти більшу цінність ніж ця буденність то шукаємо "не в тих".і не розуміючи що шукаємо,не зможемо вибрати правильних вчителів.тому для початку варто розібратись в собі.
Популярные вопросы