був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси. привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "
не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "
пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника приклади материнське серце. потім в вогонь "
заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.
осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали могилами високими.
то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов материнська.
Популярные вопросы