1. Березневий Заєць, Капелюшник та Сонько з книги Л. Керролла «Аліса в Країні Див» увесь час займалися тільки тим, що пили чай, тому що :
а) дуже любили чай;
б) у них зупинився час;
в) вони уклали парі на це;
г) їх зачарував злий ворожбит.​

щойно була літня гроза: спалахували блискавки, гримів грім, падав важкий рясний дощ, хилилися віти дерев.

аж ось усе змінилося, стихло. повітря стало прозорим і легким. визирнуло сонечко і освітило землю, а йому назустріч порозкрівалися квіти. повиходили гуляти діти, радісно бавляться в теплих калюжах. все навкруги стало виглядати свіжим, щойно умитим.

люди і природа посміхаються одне одному.

мело, крутило по землі,  що було сили.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  немов безжурний рій комах,  так сніг лапатий  летів знадвору попід дах,  просився в хату.  завія креслила на склі  круги та стріли.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  наверх у зблисках вогняних  злітали тіні.  сплетіння рук, сплетіння ніг,  шляхів сплетіння.  додолу впали — чути тріск —  два черевички.  слізьми на сукню капав віск —  плакала свічка.  і все губилося в імлі  холодній, білій.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  війнуло з покутя — й вогонь,  здійнявши крила,  жар від розпечених долонь  живив щосили.  хурделі люті були й злі,  яке їм діло,  що десь на нашому столі  свіча горіла.

1. думки про смерть.  

2. образа короля.

3. зустріч зі старенькою бабусею.

4. обіцянка марушки.

5. сіль стала дорожчою за все на світі.

6. докори совісті короля.

7. повернення додому.

8. маленькі гномики.

9. щасливе життя марушки.

книга - мій вірний друг і порадник                 книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. у моєму житті книга завжди посідала важливе місце. я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.                 книги — морська глибина,         хто в них пірне аж до дна,         той хоч і труду мав досить,         дивнії перли виносить.         (і. франко)