Яку основу має новела м. коцюбинського intermezzo

мело, крутило по землі,  що було сили.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  немов безжурний рій комах,  так сніг лапатий  летів знадвору попід дах,  просився в хату.  завія креслила на склі  круги та стріли.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  наверх у зблисках вогняних  злітали тіні.  сплетіння рук, сплетіння ніг,  шляхів сплетіння.  додолу впали — чути тріск —  два черевички.  слізьми на сукню капав віск —  плакала свічка.  і все губилося в імлі  холодній, білій.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  війнуло з покутя — й вогонь,  здійнявши крила,  жар від розпечених долонь  живив щосили.  хурделі люті були й злі,  яке їм діло,  що десь на нашому столі  свіча горіла.

над тим як зробити життя цикавишим я замислююсь щодня.треба бути дуже доброю людиною,щоб життя счастливим було.треба усим ,слухатись батька та мати,добре вчитися.але цього треба хотити.в мене дуже багато друзив,я их дуже люблю,вони в мене дужи гарни.и вони роблять мое життя цикавишим.вчителя и бытьки мене доброму вчять,и я усим дуже вдячна.без них не було б таким цикавим мое життя.я б не змогла це сама зробити.

1. яке завдання отримали хлопці на літо від учителя? (зібрати колекцію комах)

2. куди приїхали хлопці? (до бабусі)

3. як звали вчительку хлопців? (ірина семенівна)

4. хто роздумує про мету приїзду хлопців? (дід трохим)

5. хто розповів про чудовисько, яке живе в озері? (велосипедист)

6. що після цього вирішують хлопці? (заночувати біля озера)

7. навіщо хлопці вирішили записати до бібліотеки? (щоб вивчати зоологію)

8. назва чудовиська? (митькозавр стеценка з юрківки)

9. що було виявлено біля слідів чудовиська? (вороняче пір'я)

10. за чого хлопці хотіли увагу чудовиська? (курки)

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.