1)вірш виклав у мене співчуття до живої природию.адже людина бездумно нишить її красу,не замислюючись про майбутнє.кожен повинен бути відповідальним за свої вчинки. 2) вірш спонукає задуматись над власними вчинками та діями.треба берегти природу щоб її красою могли милуватися і наші діти,і онуки.
Ответ дал: Гость
книга - мій вірний друг і порадник книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. у моєму житті книга завжди посідала важливе місце. я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними. книги — морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. (і. франко)
Ответ дал: Гость
чем быстрее ты что то делаешь,тем не качественней это получается.
так и в пословице,поспешишь-сделаешь неаккуратно
Ответ дал: Гость
"місто" - це перший у пореволюційну добу роман європейського рівня про селянську українську молодь,яка,розбурхана революцією, на початку 20-х років тисячами потягнулась у чужі колись їй міста . і пішла вона туди, щоб виконати покладену на неї історією подвїйну місію:
а) "вийти в люди", опанувати колись недосяжну науку, набути певний фах і створити нові загони свідомої державно-творчої української інтелігенції;
б) завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом.
Популярные вопросы