Образи юлько та стефко ( цитати ) повість ,, шпага славка беркути '' !

всеволод нестайко. кмітливий, життєрадісний.

пише, мріє, радіє.

написав відому на весь світ книгу.

письменник

пісень багато, але мені подобається пісня "ніч яка місячна, зоряна, ясная", тому що її співають у нашій сім'ї. як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. як гарно в ній сказано про щирі почуття між дівчиною та хлопцем. хіба можна забути слова: "я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу"? звичайно, ні. мій тато теж дуже часто співає мамі цю пісню. і коли вона її слухає, то стає ще красивішою від тих слів, які є в пісні: рибонько, серденько, ні

мені дуже подобаються українські пісні. я вдячна тим людям, які не забувають поезію народної душі, люблять і шанують наше слово. я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно. 

наша пам’ять--дивовижний інструмент. дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. і не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. і нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості-- є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. нам легше забути, ніж пам’ятати. особливо, якщо це стосується чогось нам непотрібного, можливо, навіть ганебного,бо в кожного свої скелети у шафі.   наше минуле--це досвід. досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. і якби ми не мали цього досвіду, то жити б змогли без помилок. хіба таке можливо? ні. не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведіді б не мали історії! а як писав о. довженко: «народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців»

моё любимое животное - это моя улитка ахатима. ахатимы - самые большие , и наверное красивые улитки на земле. моя улитка, как только я её поймал, жила в 3-х литровой банке, но потом   она привыкла ко мне, и уже не пыталась перегрызть марлю, накрывающую банку и сбежать. и тогда я стал выпускать её полазить на комнатные цветы. моя улитка оживала. кто-то думает, что улитки медленные? ! советую вам подержать улитку в банке 2 недели, а потом выпустить на волю. позже я нначал испытывать проблемы с тем, что не знал, чем её кормить, а в интернете информации по этому поводу не было. и тогда одна мамина знакомая - биолог, посоветовала кормить улитку листьями салата, одуванчика или капусты. с тех пор дела с улиткой пошли на поправку и мы с ней лучшие друзья до сих пор.