одного разу я подалася в країну доброта. подорозі мені зустрічалися люди, і усміхаючись, віталися зі мною. все розпитували: " як мої справи? ". та на їхні питання я відповідала посмішкою. саме такі відповіді оправдувавали назву країни.
Ответ дал: Гость
Орогі ціною дісталася нам перемогаі печаль і гнів залишилися про війнупо щоці сльоза катілася у дідавід сім'ї висіло фото на стіні.не зломили духу нашого солдатавсю війну пройшов і перемігтільки вдома, де він жив коли - тоне було і не було могил.з фотографії очі дружини дивилисядочка тягнула рученьки до батькаа у вухах слова, слова дзвенілиі бігли сльози по обличчю.папа, папочка рідний, де ти? я боюся, ну чому вогонь? ! чому тут всі стоять роздягненічує голос - донечку не чіпай! відомсти за нас, за всіх, коханий! за тебе я господа прощущоб ти був завжди непереможнийчи не прости ти цього ворогові.дорогою ціною дісталася нам перемогаі печаль і гнів залишилися про війнупо щоці сльоза катілася у дідавід сім'ї висіло фото на стіні.
Ответ дал: Гость
1. вітання ірини семенівни.
2. новий предмет - зоологія.
3. порада вчительки.
4. віра семенівна дає завдання на літо.
5. розмова між друзями.
6. хлопці їдуть до бабусі.
якщо план занадто великий, можеш деякі пункти упустити.
Ответ дал: Гость
украінці здавна навчалися прикрашати вишевкою рушники,скатертини,сорочки,і т.д.кожен край мав свої візерунки. кожна госпадиня повина була вміти вишивати вишевкою.обовьязково дівчата вишивали собі весільні рушники.а мати намагалаль як най кращє прикрасити вишивкою одяг своєї родини. обовьязково вишивали тільки на білій тканини,червоними та чорними кольорами.тому що кольори вишивки мали свое значення.вишиванка це гордість країни.дуже шкода що зараз не носять нашу українську вишиванку.
Популярные вопросы