Сенкан на тему гуманізм і толерантність

для початоку потрібно задатись питанням про яку правду тут говориться,що є правда,і що ж таке важливе шо ми шукаємо його в інших,а не в собі.багато філософів стверджували що знання себе це найважливіше у розвитку особистості.пізнай себе і перед тобою відкриються тайни всесвіту.мабуть тут мається на увазі що немає сенсу шукати правди в інших коли ти не маєш основ,ти всерівно нічого не побачиш.спочатку варто очистити власне око.наша людськість привикла до буденного бруду,і коли проявляються в розумі промені шукання істин,то через нечистість розуму світло тухне.прагення усвідомлення таких істин як "для чого ми живемо" "звідки душа моя" "що є вищий розум" ітд.важливо також задатись питанням в "яких" інших ми шукаємо правди.наше є відображеням нас.переважно будучи пустими тягнемось до пустого.і коли прагнем знайти більшу цінність ніж ця буденність то шукаємо "не в тих".і не розуміючи що шукаємо,не зможемо вибрати правильних вчителів.тому для початку варто розібратись в собі.

був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "

заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.

осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими.

то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.

мавка більш близька нам бо вона бореться за кохану людину її духовна краса виявляється у всьому   в любові до природи в баченні її краси в шанобливому ставленні до старших в   готовності   принести себе в жертву заради інших в умінні прощати й вірно любити.

леся українка втілила свої мрії   про вільне духовне багате гармонійне життя.мавці в кінці пєси даровано душу.

родинно- побутова пісня < < місяць на небі,зіроньки сяють> > змальовує чудову картину розмови сердець двох закоханих.дівчина співає,пливучи в човнику місячної ночі,козак це чує,і його серце завмирає від радості й щастя,він сподівається,що його почуття взаємні.кажуть,що очі-дзеркало душі.отже,саме вони< < звели з розуму> > парубка.пісня ніжна,лагідна,збагатьма пестливими словами,повторами,порівняннями та епітетами.користується популярністю й донині.