Люди из альтернативы укр лит! Чим засмутив Печорін Максима Максимовича під час їхньої зустрічі через тривалий час після того, як вони разом служили?

Печорін образив Максима Максимовича

Печорін позичив гроші в Максима Максимовича і не хотів повертати

Печорін удав, що не знайомий з Максимом Максимовичем

Печорін був холодним і байдужим до Максима Максимовича, не хотів спілкуватися

Питання №2 ?

Коли відбуваються події, описані в романі?

На Кавказі на початку 19 ст.

В Криму в кінці 19 ст.

На Кавказі на початку 19 ст.

На Сахаліні в кінці 18 ст

Питання №3 ?

Чому Азамат погодився віддати Белу Печоріну?

Печорін пообіцяв грошовий викуп за дівчину

Печорін пообіцяв Азамату віддати коня Казбича

Печорін пообіцяв убити Казбича

Азамат заборгував Печоріну

Питання №4 ?

Куди направлявся Печорін, коли Максим Максимович зустрівся з ним удруге?

У Петербург

У Персію

У Грузію

У Турцію

Питання №5 ?

Які речі Печоріна зберігав, а потім віддав оповідачу Максим Максимович?

Записи

Пістолети

Хустку

Рукавички

Питання №6 ?

Найбільше Печорін полюбляв:

скакати під чеченськими пулями

гулянки

розмови з Белою

полювання

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.

1.політ героя над україною

  2.політ над сибіром

3.над петербургом 

один із творів-казка, другий-вірш. твори відрізняються розмірами. у казці головним героєм є козак, а у вірші - маленький хлопчик. у казці змальовано більше подій, наприкінці герой відходить. у вірші червень тільки прийшов до людей.