Поясніть, чому про оповідачку авторка пише, що вона «стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною...»(Impromtu phantasie) О. Кобилянська

літературні герої вони стають для когось ідеалами в житті, для інших — негативними персонажами, для когось зразком тієї чи іншої епохи чи часу. але всі створені письменниками образи несуть ту чи іншу виховну місію.і. с. нечуй-левицький у своїй соціально-побутовій повісті «кайдашева сім'я» створив образи селян пореформеної доби xix століття. це яскраві і колоритні образи, бо кожний із них неповторний і індивідуальний: тихий, богобоязливий омелько, добра господиня і гарна куховарка маруся, бриклива мотря і насуплений карпо, ніжний лаврін і лагідна мелашка, а ще два незабутніх образи, які є, мабуть, чи не в кожному селі, — це баба палажка і баба параска. особисто мені саме ці гумористичні образи. чому вони? по-перше, я люблю, коли літературний образ має якісь негативні вади, теплим жартом можна побавитись, а ще мені дуже жаль цих бабусь, які з одного боку хочуть зробити людям добро, а з другого — не можуть не змагатися, хто з них краща, що викликає сміх.образи двох сільських старих жінок, створених письменником, серед негативної атмосфери сварок викликають не негативне ставлення, а, навпаки, співчуття читачів. хочеться не глузувати, а помирити цих двох бабусь, щоб вони не витрачали своєї енергії на сварки, а жили і творили добро. бо свій життєвий досвід, вміння вони могли б передати іншим. адже вони віруючі люди, ходять до церкви, хочуть служити богові і людям, жити праведно на цій землі. але, на мою думку, затурканість і безкультурність, неосвіченість і темнота кріпосницького ладу породили ці гумористичні образи.сам письменник дуже любив своїх персонажів. про це свідчить і їх довге літературне життя: у і. с. нечуя-левицького є ще й оповідання, яке так і називається — «баба параска і баба палажка», яке автор написав 1874 року, за чотири роки до створення повісті «кайдашева сім'я».подобаються мені ці образи і своєю мовою: вона пересипана приказками, прислів'ями, несподіваними порівняннями.незважаючи на обмеженість світогляду, забобонність і примітивізм, ці образи викликають у нас повагу до старості та жаль, що в цих жінок було таке життя. сміх із сумом, із теплим співчуттям викликають у мене ці образи.

1.опис сосонки.

2.попередження сороки.

3.продаж сосни.

4.прекрасне вбрання дерева.

5.нікому не потрібна сосна.

6.втеча івася.

7. подяка сосні.

найрідніша, наймиліша,всіх вона нас пестить, тішить,завжди скрізь буває з нами.відгадайте, хто (мама)

спритний майстер у стрибках: на деревах, по гілках.вся руда, пухнастий хвіст,рідний дім для неї – ліс.(білка)

у селянина грошей — як у жаби пір’я

у крестьянина денег — как у лягушки перьев

з паном судитись — як чолом об стінку битись

с паном судиться - как лбом о стенку биться

  я захопилася читанням зовсім нещодавно, у шостому класі, коли на уроці нам задали прочитати оповідання в.кава«пиріжок з калиною». з великим захопленням я прочитала   це оповідання . головний герой  оповідання- митько.він   дуже симпатизує  читачам своєю добротою,культурністю   та щедрістю. митька та федора образили старшокласники ,вони   відійшли до верби  та почали  лаяти «шостаків».хлопці  розуміють істинну цінність розума . митько ненавмисно попав у ніну жук замашною сніжкою. його одразу почала мучати совість, щож буде з оком ніни. підглянув у вікно дівчини ,  вона помітила його. хлопчик   почав вибачатися та розповідати усе , що трапилося. митько нічого не пошкодував для нини ,   віддав усе що було в кишені. а нина усе зрозуміла та дала йому пиріжок з калиною.

  це оповідання вчить нас бути щедрими , добрими та совісними до людей.

мені дуже оповідання в.кава, і тому я раджу всім школярам, а також їхнім батькам прочитати оповідання  «пиріжок з     калиною «   та переконатися в талановитості цього письменника.