Формальне есе «Мистецтво-засіб саморозкриття особистості» (на прикладі твору одного з постмодерністів)​
(200 слів)

мені дуже новела "лось". після прочитання її я глибоко задумалася. про те як ми люди відносимося до природи. до того що оточує нас. хлопчики з новели чинили правильно . мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .в той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько шпичак. я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості шпичака відчутний у його поведінці . діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної  а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.

мне кажется, что у многих людей, была мечта взлететь в и у планетника была мечта подняться в небо и встать над

мне кажется автор не рассказал, что случилось с планетником после того   как он поднялся в небо потому,что планетник мечтал подняться в небо, его мечта сбылась и про мальчика который пришел с неба и ушел на небо  

вірш лесі українки "все, все покинуть, до тебе полинуть" належить до інтимної лірики. 

ранок настав, теплий, сонячний,

росами вкрилась трава.

ще сплять будинки, і тільки на стріхах

горобці щось щебечуть, покою

покрива ніжним сяйвом всі алеї і парки

навіть ті, що далеко в кінці

він чудовий, цей ранок, він просто прекрасний!

прокидайтесь й побачите всі!