Українська література реве, стогне і промовляє до нас речитативом надмогильних плачів. З епохи в епоху, із течії в течію смерть повертається до нас обличчям і ніколи спиною. Це й не дивно, адже мовчазна постать у каптурі вербалізує одне з наріжних питань людського існування, оприявлює страхи, надії та вірування. І література якнайкраще фіксує кожну зміну виразу мертвотного обличчя. Проте час від часу воно набуває іронічних рис, і тоді останній подих героїв відбувається не у славнім бою чи у флері благородної старості, а, наприклад, у калюжі. Тож ми вирішили скласти своєрідний український список премії Дарвіна, тобто відзнаки за безглузді смерті, який оцінюватиметься за до Омелька Кайдаша.
Объяснение:
Спасибо
Ответ дал: Гость
у творі і віршах у них спільного,що візьме пензлик невеликий і розмалює суницю,травичку,що вишні червоніють.і ще що було жарко в червні.
Ответ дал: Гость
велика чорна хмара вкрила небо.незабаром почався перший осiннiй дощ.на дворi нема нi одноi людини.пiд вагою, ще теплих крапель, жовтий лист впада пiд ноги.природа, залита сльозами дощу, надиха на останнi спогади про лiто.
Популярные вопросы