Череваниха розповідає Петрусеві про свій сон, у якому ...?​
Чорна рада

лес — не только богатство и красота земли. лес — это, по известному выражению, «зеленые легкие» планеты.  в лесу воздух становится насыщенным кислородом. а хвойный лес не зря называют доктором, потому что содержащиеся в хвое эфирные масла бактерицидными свойствами. именно поэтому в лесах на берегу рек располагаются санатории и детские оздоровительные лагеря.  разнотравье лесов — источник сырья для фармацевтической промышленности, а сами деревья — для деревообрабатывающей и мебельной промышленности, для легкой промышленности и бытовых нужд.  издавна человек использовал лес для защиты почв от эрозии, рек и озер от пересыхания, сельскохозяйственных угодий от знойного ветра.  беречь и восстанавливать лес — всего человечества. 

в цих двох творах описується липень , в першому його краса , а в другому він сам є в дійових особах

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. поет-філософ плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. це, зокрема, спостерігаємо у творі «для вас, історики майбутні…» на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для євгена плужника, як доречно писав про це в. держдвін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».

  збірка "дні", 1926

1 з.б.-ватажок тухальської громади

2 перевага громадських інтересів над особистими

3 глибока мудрість і розсудливість

4 велика сила волі, мужність у боротьбі

5 чесність з. б.

6 заклик до єдності у боротьбі

7 захар беркут-се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухальській громаді

8 батько 8 синів

9 незважаючи на глибоку старість, він був сильним і кримезним