можна розглянути купу прикладів щирого кохання у літературі.але михайло коюбинський дуже делікатно і в одночас дуже майстерно описав прагнення до свободи двох закріпачених, закоханих людей. соломія була дуже ніжною і сильною жінкою. це поєднання двох найважливіших якостей у одній людині. вана через те що хотіла визволити свого коханого. як остап казав "одна половинка моєї душі тут, а інша там, разом із нею, кличе мене, кожного вечора кличе". я що соломія була вірною і відчайдушною . отже заради кохання помирати варто , але якщо це кохання справжнє.
Ответ дал: Гость
поява повісті в. дрозда свого часу викликала багато різнопланових відгуків. одні схвально відгукнулись про повість, інші радили в. дрозду: «заховайте й нікому не показуйте, то. буде вам гірше». чим пояснити таке ставлення до однієї з яскравіших химерних повістей нашої літератури?
Ответ дал: Гость
тема: ліричний герой зізнається в любові до всього, що його оточує. ідея: адьорість, оптимізм, бо природа і лір. герой- єдине ціле. вірш має життестверджуючий пафос і в змалюванні єдності людини і природи перегукується з віршем о.олеся " чари ночі". жанр-інтимно-філософсьа лірика. римування перехресне віршовий розмір- ямб чотиристопний. метафори: даль ясніє, стоїть у глибині, вітер грає. епітети: тремтячі зграї, пречиста надія, синя глибина. порівняння: серце б*ється як в огні. риторичні оклики: мені дозволить дух життя! ходім! інверсія: голубів тремтячі зграї. черкають неба береги. анафора: кленусь; і-і-ї. повтор(рефрен): черкають неба ереги.
Ответ дал: Гость
епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. метафори: «моє серце в верховині і душа моя, моя дума в верховині соколом буя, моя мрія в гори лине наздогін вітрам». персоніфікації: «прощавайте, сині гори, білії сніги, прощавайте, темні звори й світлії луги! прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї! », «будь здорова, верховино, любий рідний край». нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». інверсія: «іду я на чужину»
Популярные вопросы