Чому на вашу думку казка починається і закінчується зустріччю зі змією

                                бережімо птахів

    птахи прикрашають наше життя своїм яскравим забарвленням і дзвінкою піснею. важко уявити собі весну без шпаків, море без чайок, гай без солов'їв. а яке ж то українське село без лелек і лелечих гнізд?

      також птахи охороняють поля й ліси, сади й городи від різних шкідників. синиця, наприклад, з'їдає стільки комах, скільки важить сама. сова може з'їсти за літо до тисячі мишей-полівок, зберігаючи тонни хліба. птахи також знищують і величезну кількість насіння бур'янів.

    птахи-наші найкращі друзі, і тому їх треба берегти. 

глібов народився 4 березня 1827 року в селі зелений поділ, колишнього хорольського повіту на полтавщині, в родині маєтків магнатів родзянків.початкової грамоти глібова навчила його мати, орина гаврилівна, культурна і освічена жінка, потім хлопця учив місцевий панотець, а в 1840 році його віддали до полтавської гімназії.у перші роки перебування в полтавській гімназії л.глібов пробує писати російською мовою. його творча біографія починається віршем «сон», написаним у 1841 році. захворівши л.глібов змушений був залишити гімназію. після одруження і невдалої спроби вступити на медичний факультет київського університету він вступає в1849 р.  до ніжинського ліцею вищих наук князя безбородька. в цьому учбовому закладі в свій час навчався м.гоголь і є.гребінка.з 1855 р. л.і. глібов, після закінчення ліцею, працює викладачем  історії та ії в дворянському училищі в м.чорному острові, подільської губернії, звідки в 1853 р. переходить на посаду викладача історії та ії в чернігівську чоловічу гімназію.      в цей період і з'являються перші українські байки глібова - здебільшого вільні переклади з крилова. в ці роки роки він пише також ряд ліричних віршів в дусі пісенно-романтичної поезії 20-40-х років 19 ст.ще в 50-х роках в чернігові виникає гурток з місцевої інтелігенції. активну участь у діяльності цього гуртка бере і глібов з дружиною. внаслідок зусиль глібова з липня 1861 р. починає виходити щотижнева газета «чернігівський листок», у якій вміщувались прозові і поетичні твори глібова під псевдонімами: «ив. кенер», «простодушный». в газеті висвітлювались питання громадсько - культурного життя україни того часу, порушувались питання про діяльність недільних шкіл, про освіту жінок.  зростання популярності «чернігівського листка» насторожило царських чиновників, які піддали суровій цензурі вміщувані в ньому матеріали. викриття нелегальної діяльності осіб, зв'язаних тісною дружбою і співробітництвом з л.глібовим, вело до розширення слідства. увесь цей процес привів до того, що царські власті припинили видання «чернігівського листка». цей удар тяжко вплинув на л.глібова. він відходить від громадської діяльності  й залишає чернігів. на кілька років глібов знайшов притулок у ніжині, де він оселився з дружиною, яка тяжко захворіла.    поховавши у ніжині дружину, л.глібов переселився до чернігова, де дістав посаду завідуючого земської друкарні. навколо л.глібова групуються літературні і театральні сили м.чернігова.  за останні чотири роки свого життя письменник створює українською мовою вдвоє більше, ніж за весь попередній час.помер л.і.глібов 10 листопада 1893 року на 66 році життя, від астми і хвороби серця. поховано його в чернігові, де він прожив половину свого життя.

сьогодні погожий весняний день. ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. я поспішаю додому, поспіхом портфель і вітаюсь з бабусею:

  - добридень, бабусю (ім я)!

  - добридень, онуку(онучко)! як справи у школі?

  - все добре. я піду на вулицю гуляти з друзями.

  - а що стосовно уроків? знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?

  - ні, я швиденько, обіцяю!

  - гаразд.а чи не міг би ти подати мені окуляри? вони лежать на тій поличці так хочеться почитати книжку!

я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.

  - звичайно! тримай!

  - дякую! не барися на вулиці.

радісно цілую бабусю! як чудово, що вона в мене є!

  - а знаєш що? давай я разом з тобою почитаю? я не поспішаю.

  - із задоволенням!

як приємно бути корисним для оточуючих!

повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. у повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним художнім осмисленням.

по́вість  — епічний прозовий   твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом,  а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом  та оповіданням.

оповіда́ння  — невеликий прозовий  твір, сюжет  якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.