Твір роздум на тему моральні чесноти які я ціную в людях

. я вважаю, що релігія дуже є по-справжньому праведним людям зберегтися в нашім суспільстві, подібно діамантам, які сіяють у купі каменів, ще не покрившись пилом і брудом.

саме такі люди вірять у духовне відродження суспільства й саме завдяки їм нас ще можна врятувати від моральної деградації.  коли пишеш про любов і милосердя, мимоволі згадуєш поїздку в міському транспорті в годину пік. це видовище жахає. юрба народу з перекрученими злістю особами влітає у відкриті двері, давлячись і штовхаючись. ця картина прекрасно ілюструє «любов» друг до друга й безкорисливе «бажання ».  що ж отут говорити про безкорисливість? про нього не може бути й мовлення. допускаю, що люди можуть родичам і друзям, але я дуже рідко спостерігаю цю картину серед незнайомих один з одним людей. все це змусило задуматися мене над питанням: «чому? » щоб вилікувати від хвороби, треба знати її причину.

любов , чесність, милосердя - без цих чеснот померає людська душа.

не потрібно зраджувати своїм принцрпам, але при цьму не бути жорстоким і байдужим до людей, які потребують твоєї . 

кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. у всіх є право вільно висловлювати думку. хоча, у драмі кальдерона"життя-це сон", сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. хоча наприкінці твору ми бачимо, як сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. і тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі.  у сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.

дерево цінять по . а людину - по вчинках.

без науки, як без рук.

одна голова добре, а дві краще.

сказане слово - срібне, а несказане - золоте.

не хвали сам себе, нехай народ похвалить тебе.