Лист улюбленому літературному герою (за творами В. Нестайка та Я. Стельмаха).

вчить любити батьківщину та народ   більш, ніж своє життя. бути працьовитим . не витрачати дарма жодної години свого життя. наполегливо навчатися, ніколи не вважаючи себе досить досвідченним. йти до висоої мети, не дивлячись ні на які труднощі та переслідування. 

твiр степана мацюцького "в гостях у весни" маэ таку назву, бо в ньому описана природа восени. i описана вона не стороннiм спостерiгачем, а тим, кому вона близька, тим, хто прийшов до неi в гостi.

князь ігор — головний герой пам'ятки. він воїн, політичний діяч русі. здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «браття і дружино! лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з дону». раптовість нападу на ворога важила дуже багато. і в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. князь ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».

народна пісенність входить у скарбницю людської культури як дорогоцінне надбання поетичної творчості трудівників. щедрість обдарування, красу і благородство душі, ніжність і ласку, високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. тому, сповнені вічно юної привабливості, безсмертно ширяють пісні над просторами кожного краю, легко залітаючи на крилах мелодії далеко за його межі. вони володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати у праці, овівати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили у боротьбі. без народної пісні взагалі немислиме повнокровне життя трудової людини. до пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і в свято, старі й молоді, при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях. тим-то трударі завжди так гаряче любили свою пісенність, плекали й берегли її, збагачуючи все новими темами та барвами.