Як еволюціонує образ матері-покритки в поемах Т. Шевченка?

Жіноча недоля для Т. Шевченка — це передусім соціальна трагедія, всенародне лихо, породжене кріпацькою сваволею. Образ нещасної, закріпаченої жінки поет носив, "наче цвяшок у серце вбитий". Цей зойк душі, крик зраненого серця вилився пекучим гнівом до панів-лиходіїв, які топтали жіночу гідність, плюндрували жіночу красу, розпинали материнську радість.

Знедолена жінка-рабиня стала постійним супутником Шевченкової поетичної музи. Оповиту ніжною любов'ю і ласкою, він проніс її, страдницю, крізь усе своє творче життя, віддав їй величезну наснагу свого таланту, підніс до високих художніх узагальнень.

Объяснение:

мурашки все роблять дуже старанно, сумлінно і ніколи не цураються роботи.працьовитий, як мурашка кажуть про людину, яка впевнено, послідовно та завзято виконує свою роботу. подібно мурашці, така людина не боїться труднощів, намагається знайти вихід з будь-якого становища.

план.

1.хатка на хуторі.

2.перша подорож зеленої красуні.

3.гостинність старої знайомої.

4. святкова сосонка.

5.непотрібне дерево.

6. прикмета на дорозі.

7. прощання з івасем.

8. служба в панів.

9. втеча іванка.

10. зустріч   з рідними.

11. розповідь птахів про сосонку.