Як еволюціонує образ матері-покритки в поемах Т. Шевченка?

Жіноча недоля для Т. Шевченка — це передусім соціальна трагедія, всенародне лихо, породжене кріпацькою сваволею. Образ нещасної, закріпаченої жінки поет носив, "наче цвяшок у серце вбитий". Цей зойк душі, крик зраненого серця вилився пекучим гнівом до панів-лиходіїв, які топтали жіночу гідність, плюндрували жіночу красу, розпинали материнську радість.

Знедолена жінка-рабиня стала постійним супутником Шевченкової поетичної музи. Оповиту ніжною любов'ю і ласкою, він проніс її, страдницю, крізь усе своє творче життя, віддав їй величезну наснагу свого таланту, підніс до високих художніх узагальнень.

Объяснение:

        1)вірш виклав у мене співчуття до живої природию.адже людина бездумно нишить її красу,не замислюючись про майбутнє.кожен повинен бути відповідальним за свої вчинки.                                                                                                                     2) вірш спонукає задуматись над власними вчинками та діями.треба берегти природу щоб її красою могли милуватися і наші діти,і онуки.