« Лісова пісня »

1. Суперницею Мавки у творі виступає…

2. Бездуховність і обивательську обмеженість утілено в образах…

3. Слова « Я маю в серці те, що не вмирає!» належать…

4. Кого описується в рядках: « …молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно – жовтої до ясно – блакитної і поблискує гострими золотистими іскрами» ?

5. Кому належать слова: « Ой лишенько! Іще не починала! Ой мій упадоньку! Що ж ти робила? Нездаренько! Нехтолице! Ледащо!»

6. Хто до кого казав: « Що лісове, то не погане, сестро,- Усякі скарби з лісу йдуть…

7. Хто до кого говорив: « І та вже відьма? Ба, та вже судилось відьомською свекрухою вам бути»

8. Кому належать слова: « Я з кодлом лісовим не накладаю так, як твій рід рід! Зрубай її, як хочеш, хіба я бороню? Ось на й сокиру.»

9. Лукаша перетворює на вовкулаку…

10. Забирає Мавку під землю…

11. Рятує Мавку, огортаючи вогнем вербу, на яку вона перетворилася…

12. Захищає дуб від охочих його зрубати…

                                                  лебідь, щука і рак

                                            у товаристві лад – усяк тому радіє.                                          дурне безладдя лихо діє,                                          і діло, як на гріх,                                          не діло – тільки сміх.

                                          колись-то лебідь, рак та щука                                            приставить хуру узялись.                                        от троє разом запряглись,                                        смикнули – катма ходу…

                                              щó за морока? щó робить?                                         а й не велика, бачся, штука, -                                      так лебідь рветься підлетіть,                                      рак упирається, а щука тягне в воду.

                                      хто винен з них, хто ні – судіть не нам,                                                      та тільки хура й досі там.

повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. у повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним художнім осмисленням.

по́вість  — епічний прозовий   твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом,  а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом  та оповіданням.

оповіда́ння  — невеликий прозовий  твір, сюжет  якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

нет , она сильно заботелась о нем и он вырос

"місто" - це перший у пореволюційну добу роман європейського рівня про селянську українську молодь,яка,розбурхана революцією, на початку 20-х   років тисячами потягнулась у чужі колись їй міста . і пішла вона туди, щоб виконати покладену на неї історією подвїйну місію:

а) "вийти в люди", опанувати колись недосяжну науку, набути певний фах і створити нові загони свідомої державно-творчої української інтелігенції;

б) завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом.