Твір в публіцистичному стилі на одну з тем: "Сьогодення нашої країни", "Духовні цінності", "Нове в культурі мого народу"

                                крига на одрі 

в цьому році зима 

не вігадала білої свити. 

часом вже й приміряла, 

та хтось її заразу крав. 

пощукала,  

що ж робити? - 

будувала в старій 

із торішніх зів'ялих трав.як коли лютувала,стелила рядно ожеледиць.сперечалася з морем,несла сум'яття вітрів.все збиралась на силі.та не встигла огледіться,як проснулись дереваі на одрі лід потемнів.крига буйно ломиласьу відкриті двері протоки.лід кришився, б'ючисьоб каміння і нарешті по одрі –темній, широкій –на останній крижинісамотня чайка пливе.- ти куди ж розігналась? чи, бува, не до самого моря? чайки держаться гурту,а ти відпливаєш одна.а крижина тонка,а крижина майже ну, а що, як їїрозмиє вода весняна? ну, а що, коли їйта удержать тебе несила? затріщить і віпіде вода - дивна людино! я ж маю крила.нащо крилатим ґрунт під ногами?

                            крила  а й правда, крилатим ґрунту не треба.землі немає, то буде небо.немає поля, то буде воля.немає пари, то будуть хмари.в цьому, напевно, правда а як же людина? а що ж людина? живе на землі. сама не літає.а крила має. а крила має! вони, ті крила, не з пуху-пір"я,а з правди, чесноти і довір"я.у кого - з вірності у коханні.у кого - з вічного поривання.у кого - з щирості до роботи.у кого - з щедрості на турботи.у кого - з пісні, або з надії,або з поезії, або з мрії.людина нібито не літаєа крила має. а крила має!

1)навкруги ні душі. тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною. воно мені заважає. що там? я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип під їх вагою. ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно. я не хочу про вас думати. я краще ляжу. погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо».

2)просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. стою і слухаю. повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. і повні очі сяйва сонця, бо кожна стеблина бере від нього й назад вертає відбитий від себе блиск.

3)пізно я повертався додому. приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. в складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний ісав.

4)от-от, здає тью-і, тью-і, ті-і-і ні, зовсім не так. трійю-тіх-ті і не подібно. як вони оте роблять, цікавий я знати? б'ють дзьобами в золото сонця? грають на його проміннях, наче на струнах? сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?

разберись, , сама, где какие образы)

итенные ценности это безусловно семья 

    запитання: який громадсько-просвітницький рух підтримувала о.кобилянська?     відповідь: феміністичний.    це був жіночий рух «товариства руських жінок на буковині», очільницею і ініціаторкою якого стала письменниця. під час діяльності руху жіноцтво порушувала важкі питання суспільного становища жінок. адже жінки, як і чоловіки, мали набути певних громадянських прав та свобод.