Ким дражнив і обзивав Сашко Клима?

калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. але для нього земля є засобом збагачення, наживи: «як радісно тебе загрібати докупи, в одні приобрітав би тебе без ліку». власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення.герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не рук дружину параску і сина романа. заради достатку і збагачення калитка здатний пожертвувати коханням і щастям романа та мотрі. посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. а сина хоче одружити з пузирівною, заявляючи: «мені треба невістку з приданим, з грішми».калитка — жадібний і скупий. з великим задоволенням він розповідає копачеві, як, заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. «і тобі не гріх? неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! не пропадеш, як до обіду » своїх робітників калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: « би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать». тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.калитка заздрить багатшим жолудеві та пузиреві, не вірить, що вони досягли цього чесним шляхом. у гонитві за наживою, у бажанні взяти гору над іншими хазяями калитка йде на злочинні махінації. за п'ять тисяч карбованців він хоче купити сто тисяч. самому страшно братися за цю невідому справу, тому калитка запрошує кума, щоб той обміняв фальшиві гроші. цей сільський багатій любить, як кажуть у народі, загрібати жар чужими руками. хоча калитка і хотів обдурити досвідченого шахрая, сам пошився в дурні, отримавши замість сподіваних грошей мішок з чистими папірцями. у відчаї він хоче накласти на себе руки, заявляючи: «краще смерть, ніж така потеря! »я вважаю, що герасим калитка — черства й безсердечна людина, для якої немає нічого святого. він жорстокий і страшний, бо може пожертвувати навіть щастям власних дітей заради збагачення.

езоп (грец. αίσωπος, жив у vi ст. до н. е.) — грецький байкар, автор відомих «байок езопа». перший грецький історіограф геродот свідчить,що езоп народився у фрігії (мала азія) був рабом аристократа іадмона на острові самос  ; отримавши волю, подорожував по греції, вавилонії та єгипту. чимало запозичень і сюжетів з езопа використали відомі байкарі жан лафонтен та іван крилов. з переказів і легенд про езопа, що дійшли до наших часів, постає обличчя народного мислителя і наставника-мораліста. підкреслюється його духовна шляхетність, мудрий розум, любов до простої людини, якій присвячені всі настанови байкаря.

писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. врешті всі вони увійшли у збірку під загальною назвою "байки езопа". точну їх кількісь не встановлено, але вважають, що езопу належить близько 400 байок (і навіть 650). у образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки і захланність. на жаль, жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори свого часу у невідомо ст. до н. е. упорядкував деметрій фалерський, але збірка не збереглась. відомі лише віршовані переробки творів езопа, написані федром, бабрієм та авіаном.

за однією з легенд про смерть езопа, цар крез послав його у місто дельфи принести у величному храмі пожертву богові апполону.підступні й жорстокі жерці, які вже давно ненавиділи езопа, підклали в його торбину священний золотий кубок бога і обвинуватили в крадіжці, а потім засудили езопа до смерті і скинули зі священної скелі парнаського хребта в безодню. тепер езоп вважається батьком байок.

1. вітання ірини семенівни.

2. новий предмет - зоологія.

3. порада вчительки. 

4. віра семенівна дає завдання на літо.

5. розмова між друзями.

6. хлопці їдуть до бабусі.

якщо план занадто великий, можеш деякі пункти упустити. 

повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. у повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним художнім осмисленням.

по́вість  — епічний прозовий   твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом,  а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом  та оповіданням.

оповіда́ння  — невеликий прозовий  твір, сюжет  якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.