Поясніть міркування дракона про лицаря лавріна: "що на душі в цього лицаря? невже милосердя? тоді це такий самий виродок, як і я". що він мав на увазі?

ответ: штанi за сорак грiвень

объяснение:

после незначительного потепления в украину вернутся небольшие морозы и снег.  их синоптики обещают в конце января.  поэтому самое время вспомнить об акции экологических организаций - развешивание кормушек для птиц.

молодые защитники природы еще в начале зимы призвали всех неравнодушных птицам пережить голод и холод: смастерить самостоятельно кормушку и повесить ее или на окне своего дома, или на дереве в саду или в парке.  изобретать велосипед здесь не надо.наверное, у каждого из нас остаются дома крошки хлеба, которые можно вместо выбрасывания в корзину с пользой - отдать птицам.  или купить тот же пшена или пшеницы и насыпать в кормушку, а лучше нежареный семечки, несоленое сало на веревке или несоленый смалец.

и пусть бы это стало постоянной привычкой, так же, как чистить зубы или мыть руки перед едой.  ведь птицы, как и все живое на планете, в нашем внимании, заботе и любви.  особенно в последнее время, когда миром и человечеством правят техника и новейшие технологии.  однако истинное наслаждение человеку может принести лишь настоящее и создано природой.  поэтому нельзя допустить, чтобы интерес к живому совсем исчез, а птицы, в свою очередь, нас разлюбили.хотя сейчас похоже, что именно к этому идет.

                    хто з нас не полюбляв приміряти речі мам и чи бабусі? нам усім хотілося поскоріше вирости. були і туфлі на підборах, і сукня з діамантовими гудзиками, і хустинка з тороками.

                      ще в другому класі мені червона хустинка моєї бабусі, яку вона одягала тільки на свята. інколи, коли бабуся була на роботі, я нишком доставала її та приміряла, хотіла бути схожою на свою бабусю. у тієї хустини був свій неповторний запах. здається, вона пахла тими квітами, що були намальовані на ній.

                        коли я перейшла до п'ятого класу, то вже співала в шкільному хорі. і на свято миколая ми мали співати у народних костюмах. і хоч мама мені пошила гане українське вбрання, мені не вистачало маленької деталі. адже це була зима, і віночок не одінеш у люті морози, тому я попросила бабусю, щоб вона дала мені на один день свою червону хустку. бабуся довго не погоджувалась, бо це ж школа, все може трапитися, казала вона. але як не догодиш улюбленій онуці. щоб та булу найкраща, і вона погодилась, попередивши мене про цінність цієї речі.

                    звичайно я берегла хустку увесь виступ. прийшовши додому, я бабусі не застала. я хотіла зробити їй подарунок, виправши хустку. замочила її в теплій воді з пральним порошком, та й пішла робити уроки. незабаром прийшла бабуся. коли вона зайшла до мене в кімнату, то я помітила на її щоці сльозу. виявляється, цю хустинку не можна було залишати в теплій воді, бо всі квіти та листочки, що так яскраво "квітли" на ній, розплелися та змішалися в один незрозумілий колір. я не знала що мені робити. як просити вибачення, що говорити? ! бабуся мене заспокоювала, голубила, витирала сльози, та я не могла заспокоїтися.

                  я заспокоїлась тільки тоді, коли бабуся з шафи дістала таку ж саму хустинку, з тороками, з великими червоними квітами та зеленими листками. виявляється, у бабусі завжди було дві однакових хустини.

                  тепер я закінчую школу, але більше ніколи я без дозволу дорослих нічого не роблю.