Смішна та людина яка соромиться бути собою. твір роздум. іть дуже треба

чому питання дворянського ти роду чи ні відігравало важливу роль у житті багатьох людей, як колись так і зараз. відповідь на це запитання нам напевно слід шукати у підручниках з психології, або ж просто прочитавши твір карпенка-карого “мартин боруля”

в творі зображено персонажа який був дуже дивним і кумедним. протягом всього твору цей персонаж намагається довести своє дворянське походження яке було “несправедливо” зміненим. у цьому творі ми дуже добре впізнаєм головного персонажу твору “міщанин шлихтич” з якого і було взято ідею . напевно кожен прочитавши неодноразово посміхнувся впродовж твору, тому що нам приходиться спостерігати за кумедною поведінкою головного героя і за його уявними змінами у житті.

автор намагається нам сказати те що усі ми повинні бути собою, і продовжувати свою династію, не звертаючи уваги на минуле. і як би нам цього не хотілось, ми повинні з цим погодитись. “міщанин шляхтич” – це наявний приклад, який зображує нам людину яка намагається бути кращою, змінити своє життя з нормально на кумедне і неординарне.

отже усі ми це мільйони різних думок, і індивідуумів. усі ми повинні бути лише собою і ніким інше, не потрібно зважати на достатки інших, і шукати в них духовного збагачення. у всіх нас є голова за спиною і тому потрібно жити так як потрібно, а не  

щоб ми не робили,де б ми не були-своїми вчинками ми карбуємо свій авторитет перед друзями та знайомими.людська праця з давніх-давен була візитною картою кожного із нас. праця зробила з мавпи людину,і не даремно,адже за вдяки своїй праці ми маємо можливість доцільно існувати в цьому світі.і не треба розпочинату ту роботу,яка тобі не під силу,адже навідь маленька праця оцінюється гідно оточуючими нас людьми,ніж безділля та не робство.і не треба соромитись проявляти свої здібності в будь-якій справі.

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.