тема: поетичне оспівування яким має бути ставлення до рідної мови.
головна думка: плекайте мову пильно й ненастанно (заклик не забувати рідну мову).
художні засоби.
епітети: пильно й ненастанно політь, гомоні морськім, пишний яр, сумне провалля, розумний садівник.
уособлення: мова служить, живе, чистіша буде; океан співає.
метафора: «плекайте мову», «не бійтесь заглядати у словник, … збирайте… овоч в грінченка і даля», «не майте гніву», «і любов, і гнів у тому гомоні морськім», «кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина», «словник: це пишний яр, а не сумне провалля».
порівняння: «як парость виноградної лози, плекайте мову», «немає мудріших, ніж народ, учителів», «як океан співає — народ говорить», «збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч».
повтори (тавтологія): «живе своїм живим життям», «це …».
кількість строф: три.
рими: лози – сльози, ненастанно – слухняно, вам – життям, співає – немає, гнів – учителів, перлина – людина, словник – садівник, провалля – даля, порад – сад.
мова – це особливий дар людини, адже птицю пізнають по пір'ю, а людину – по мові. автор закликає не забувати рідну мову, не засмічувати поганими словами, послуговуватися нею в щоденному житті, збагачувати свій мовний запас. мова також ідентифікує належність до певного народу.
Популярные вопросы