Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам захотів написати п’єсу.
Спасибо
Ответ дал: Гость
"як говорила бабуся",(поки) баба з печі летить, сімдесят сім дум передумає,
мірила бабуся крюкой, та махнула рукою: бути по-старому, як поставлено!
Ответ дал: Гость
1)вірш виклав у мене співчуття до живої природию.адже людина бездумно нишить її красу,не замислюючись про майбутнє.кожен повинен бути відповідальним за свої вчинки. 2) вірш спонукає задуматись над власними вчинками та діями.треба берегти природу щоб її красою могли милуватися і наші діти,і онуки.
Популярные вопросы