Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам захотів написати п’єсу.
Спасибо
Ответ дал: Гость
ти зрозуміла так: " кохання це головна складова кожної людини,без кохання люди жити не можуть.але життя не до всіх повертається тільки світлим боком,комусь залишається кохати коли у тебе закохана людина не слід рубити з плеча і грубо та із злістю відштовхувати людину.от мишко(чи як там його.) відмовив марфі дуже тонко та не образливо(послав їй три зозулі з поклоном,що означає відмову ніби він її просив відпустити його,бо він кохав свою дружину і зраджувати їй не хоті я зрозуміла,що кохання було і буде завжди.хоч іноді невзвємне,але ніколи не треба принижувати людину яка тебе кохає,бо одного разу можу покохати і я не хочу щоб мене відштовхніла людина заради якої бьється моє "как-то так
Популярные вопросы