Кобзареве слово "живе" на мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. по-перше, поезії тараса григоровича шевченка - нашого кобзаря - є живими, бо беруть за душу. героям його віршів завжди співчуваєш. читаючи поезії шевченка, я ніби чую голос самого кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей. по-друге, хоча поезії шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". багато чого змінилося в україни з тих часів, коли жив і творив кобзар. багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. але шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "кобзар" - збірка поезій тараса шевченка. його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
аж ось усе змінилося, стихло. повітря стало прозорим і легким. визирнуло сонечко і освітило землю, а йому назустріч порозкрівалися квіти. повиходили гуляти діти, радісно бавляться в теплих калюжах. все навкруги стало виглядати свіжим, щойно умитим.
Популярные вопросы