Цитати до образів марічки та івана з твору тіні забутих предків

Нище подано кілька цитат до образу марічки \ цитатна характеристика марічки у творі "тіні забутих предків" м. коцюбинського. «тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала: — нічьо.. в мене є другі май ліпші». «марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись» «сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. марічка любила, коли він грав на флоярі. задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки» «марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з'явились — не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах.. марічка і сама вміла складати пісні». «як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. а як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить іванко.. тільки співати залишу» . нище подано кілька цитат до образу івана палійчука \ цитатна характеристика івана у творі "тіні забутих предків" м. коцюбинського. "іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини палійчуків» . виплеканий дивовижною і таємничою природою гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопцем. але був не такий, як усі діти: «дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» . щось незрозуміле для оточуючих ховалося в його очах, таке, що і мати відвертала від нього очі. іноді їй здавалося, що це не її дитина, а «бісеня» " "задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якою ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки" "коли іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. він знав вже багато. умів знаходити помічне зілля.. знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку.. що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос " " зовсiм, коли вiн зводив очi на зеленi царинки, де спочивало в копицях сiно, або на глибокий задуманий лiс, злiта до нього давно забутий голос: iзгадай мнi, мiй миленький, два рази на днину, а я тебе сiм раз на годину.. тодi вiн кидав роботу i день пропадав" "i коли так молились, iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, " "безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв"

Всі три поети в своїй творчості часто торкалися тем, що пов`язані з етикою та філософією. максим рильський та микола зеров належали у 20-х роках xx ст. до групи так званих українських "неокласиків". неокласики використовували у своїй творчості форми та методи поетичного мистецтва минулих епох, зокрема грецької й римської поезії. в своїх поезіях неокласики широко використовували міфічні та символічні образи. вони називали себе   естетами і протиставляли себе романтизму і народництву, тим самим відмежовуючись від післяреволюційної "пролетарської культури", яку вважали вульгарною та примітивною. звісно, це не владі, і багато українських неокласиків були репресовані. неокласики були часткою того шара української інтелігенції, яку тепер називають "розстріляне відродження".  євген плужник теж був репресований в ті жахливі часи.   плужник був поетом-експресіоністом, тому йому була притаманна виразна емоційність та суб’єктивне світобачення. сучасні літературознавці називають плужника співцем гуманізму. не були йому чужі і філософські роздуми. наприклад, поезія "для вас, історики майбутні" була написана в жанрі медитації - це жанр ліричної поезії, де автор розмірковує над глибокими екзистенціальними та онтологічними проблемами та робить філософські узагальнення. у цьому творі плужник торкається таких глибоких філософських питань, як жертовність в ім’я майбутнього, трагізм існування людини в складні часи. поет пише, що майбутнім історикам дуже просто буде писати "рядки холодних слів" про часи громадянської війни, бо на відстані все здається зрозумілим та простим. але для людей, що жили в ті часи і проливали у боротьбі свою кров, це було єдине і неповторне життя.  мотивами життя і смерті, невлаштованості людини у світі пройняті такі його інші медитації, як «там, де полягли вони за волю», «і вийшов на поле, а поле — », «люблю в уяві декілька сторінок» та інші.    лідер київських неокласиків микола зеров мав багатющу ерудицiю, неабиякий естетичний смак i поетичний хист. вiн наполягав на бережливому ставленні до культури минулого, без чого, він вважав, неможливий подальший розвиток поезії та письменництва.   сучасників зерова вражали його майстерність, вишукана мова та глибоке проникнення у філософську сутність буття.   максим рильський приєднався до неокласиків в 20х роках. він досконало володів технікою віршування, тобто був віртуозом-версифікатором. він писав сонети, катрени, секстини, рондо, терцини. але головним для поета завжди був зміст твору, і серед головних ідей поезій, написаних в той час, були любов, добро, краса.   індивідуальний поетичний стиль рильского характерізується винятковою музичністью, мелодійністю вірша, багатством ритмічних та інтонаційних ходів, а таклж багатством тропів — алегорій, метафор, порівнянь, персоніфікацій. максим рильский бую дуже ерудованою людиною і добре знав класичну літературу, тому він широко використовував літературні та історичні асоціації, що надає його поезіям особливого колориту. він широко використовував у віршах образи-символи, наприклад, відомі образи троянди й винограду: «у щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне». таким чином, можна зробити висновок, що ці  три поети в своїй творчості торкалися філософських питань, і кожен робив це в своїй неповторній манері. 

пишу гарно але з помилками попереджаю одразу! історичне минуле нашого народу було є і буде одним з найяскравіших прикладів мужності хоробрості та незламності українського духу! як не прикро це визнавати ,але україна більшу частину свого існування залишалася слаборозвиненою,невільною країною в якій заборонялося не те що поширення культури та розвитку а навіть рідна мова! це дійсно зіграло важлив у роль на формуванні сучасної незалежної держави.

звичайно ,що історія та наше минуле зіграло не аби яку роль на формуванні і нашої молоді.коли хлопці дивлятьчя на славетні подвини своїх пращурів -козаків вони майже цілком поринають у ту войовничу та пригодницьку атмосферу відразу виникає біжання захищати свою батьківщин так-як її захищали наші батьки ті діди.деякі несуть цей запал напротязі всього життя і сповнюють свій дух бажанням до цілковитої незалежності! адже,якщо документи й свідчать ,що ми уже не кріпаки і нікому не підвладні я не вважаю це цілковитою правдою! хоч життя й налагодилось правди в ньому не побільшало!

звичайно історія вплинула і на дівчат! українки завжди були найгарнішими і залишаються такими і понині! ми завжди були працьовиті та невсипущі хазяйки!

історія виховола наш дух нашу волю заклала звички та традиції давніх часів їх будемо нести з собою все життя! моя батьківщина,моє натхнення! її історія це наче рядки білого вірша! я пишаюся ,що я українка!     тну мабуть якось не дуже да?