Какие художественные приемы используются в "светлана" и пример к каждому приему !

эпитеты в основном радостные: «звонкий», «статный», «сладостный», «милый  ». мрачное настроение сна передается эпитетами: «унылый», «одинокий», «черный», «страшный». природа предстает в произведении одухотворенной, это олицетворение: жалобно кричит сверчок, зловеще каркает ворон,  радуется дню петух. прием параллелизма автору ярче отобразить состояние героини: душевное смятение светланы подчеркивается снежной бурей, ее радость - солнечным светом.   используются междометия («ах», «о», «чу»), риторические  восклицания и вопросы.

"гранатовый браслет" рассказывает о настоящей любви, которая не ожидает ни малейшего ответа на свои чувства. житков даже не надеялся когда -либо встретиться тет-а-тет с женщиной, которую любил долгие годы. ему было достаточно знать, что она где-то рядом, видеть ее вдали. когда у него отняли и эту возможность, его жизнь стала бессмысленной. она потеряла любый планы на будущее, больше некого стало искать, ловить мимолетные взгляды, надеяться, что ее руки прикоснуться к тем вещам, которые и он держал в руках.

безответная любовь-трагична, но она единственная, которую нельзя заподозрить в выгоде.  

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.