гомоніла україна,довго гомоніла,довго, довго кров степамитекла-червоніла.текла, текла та й висохла.степи зеленіють; діди лежать, а над нимимогили синіють.та що з того, що високі? ніхто їх не знає,ніхто щиро не заплаче,ніхто не згадає.тілько вітер тихесенькоповіє над ними,тілько роси ранесенькосльозами дрібнимиґх умиють. зійде сонце,осушить, пригріє; а унуки? їм байдуже,жито собі сіють.багато їх, а хто скаже,де гонти могила,мученика праведногоде похоронили? де залізняк, душа щира,де одпочиває? тяжко! важко! кат панує,а їх не .гомоніла україна,довго гомоніла,довго, довго кров степамитекла- червоніла.і день і ніч ґвалт, гармати; земля стогне, гнеться; сумно, страшно, а згадаєш — серце усміхнеться.
Популярные вопросы